ЗМІСТ
ВСТУП..3

РОЗДІЛ 1
ВИРАЖЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ЧАСУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ.5
1.1. Теоретичні підходи до проблеми вираження майбутнього часу у сучасній англійській мові...5
1.2. Класичне розуміння поняття майбутнього часу в англійській мові та його граматичне вираження7
Висновки до першого розділу..17

РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДАЧА МАЙБУТНЬОГО ЧАСУ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНШИХ ГРАМАТИЧНИХ ЧАСОВИХ ФОРМ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ19
2.1 Видо-часові форми дієслова, що передають дії майбутнього часу19
2.2 Способи дієслова і майбутній час..22
Висновки до другого розділу...24

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.28


ВСТУП
Актуальність теми. Необхідність розгляду теми викликана відсутністю єдиної точки зору науковців щодо наявності граматичного майбутнього часу в англійській мові. Оволодіння граматичними мовними знаннями передбачає вивчення і осмислення граматичної системи іноземної мови. Категорія часу є граматичною категорією дієслова, яка є мовним відображенням обєктивного часу або стану. Категорія часу - це одна з основних категорій, що відображає найбільш важливу сторону людського буття, була і залишається обєктом пильної уваги дослідників різних галузей знань.
Багатогранність проблеми часу з точки зору лінгвістичної науки передбачає безліч підходів і рішень, оскільки вивчення граматичної категорії часу це вивчення усіх засобів мови. Дослідженню часу, зокрема засобів передачі майбутньої дії в англійській мові, присвяченні роботи таких науковців як О. Ясперсон, Л. Верба, Л. Бархударов, А. Смирницький, І. Арнольд, Р. Якобсон, А. Шайкевич, В. Ярцева, Е. Бенвеніст, М. Всеволодова, Г. Золотова, О. Падучева, О. Тарасова, О. Щепін.
У більшості мов є три часових форми: минулий, теперішній і майбутній час, які є абсолютними. Крім них, у деяких мовах є спеціальні відносні часи, які позначають події відносно моменту мовлення.
Для вираження майбутнього часу існують майбутні часові форми, минулі і теперішні часові форми, пасивний стан, наказовий та умовні способи. Знання вказаних форм передачі майбутніх дій та правил їх використану в мові є важливою складовою. Тому, на нашу думку аналіз різних форм передачі майбутніх дій в англійській мові є досить актуальним і значущим.
Актуальність дослідження, відсутність глибокого наукового вивчення засобів вираження майбутнього часу у сучасній англійській мові зумовили вибір теми дослідження Граматичні засоби вираження майбутнього часу у сучасній англійській мові.
Обєкт дослідження часові форми сучасної англійської мови.
Предмет дослідження вираження майбутнього часу у сучасній англійській мові.
Мета дослідження дослідити особливості граматичних засобів вираження майбутнього часу у сучасній англійській мові.
Відповідно до обєкта, предмета та мети визначено основні завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до проблеми вираження майбутнього часу у сучасній англійській мові.
2. Схарактеризувати класичне розуміння поняття майбутнього часу в англійській мові та його граматичне вираження.
3. Проаналізувати видо-часові форми дієслова, що передають дії майбутнього часу .
4. Виявити особливості передачі майбутнього часу за допомогою способів дієслова.
Методи дослідження: Розвязання окреслених завдань дослідження зумовило використання таких методів: науковий аналіз; синтез, порівняння та узагальнення філософських та педагогічних знань; інтерпретаторсько-аналітичний; теоретичне узагальнення для формулювання та конкретизації висновків.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання результатів дослідження на практичних заняттях з граматики англійської мови, для написання рефератів, статей з англійської мови.
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків і списку використаних джерел (16 найменувань, з них 4 іноземними мовами). Повний обсяг тексту складає 29 сторінок, основний зміст викладено на 27 сторінках.
РОЗДІЛ 1
ВИРАЖЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ЧАСУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

1.1. Теоретичні підходи до проблеми вираження майбутнього часу у сучасній англійській мові
В теоретичній граматиці існують певні альтернативні теорії, що трактують питання проблем майбутнього часу в сучасній граматиці. Так, наприклад, професор Р. Кверк (R. Querk) виділяє в англійській мові лише дві видо-часові форми теперішнього та минулого часів (тобто, на його погляд, англійська в цьому питанні є дещо схожою на німецьку, в якій майбутній час може граматично не бути вираженим взагалі, точніше, може коливатися від відносного його вираження до відсутності такого).
Датський вчений-лінгвіст О. Ясперсон (O. Jasperson) заперечує існування майбутнього часу в сучасній англійській мові на підставі того, що, так звані, допоміжні дієслова, що вказують на майбутній час shall та will насправді є модальними дієсловами [4, с. 70].
Подібне твердження, звичайно, не є безпідставним. Дані дієслова дійсно належать до модальних. Так, наприклад, дієслово shall у якості модального виражає наказ, попередження, погрозу, обіцянку чи пересторогу:
You shall go to the dining room first (наказ).
You shall not do that again (наказ-заборона).
You shall not run away before you answer (погроза).
Whatever I know, you shall know (обіцянка) [1, ст. 81-82].
Можна побачити, що при певній близькості до традиційної форми передачі майбутнього часу (за винятком нехарактерного застосування дієслова shall по відношенню до другої особи однини) увага в даному випадку концентрується не так на питанні часу, як на спрямованості дії від наміру до виконання, де може матися на увазі відведений на це часовий